ПОРАДИ ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.

Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», – це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота. Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. (Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)

Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, – ще більше (близько 70 – 90 разів). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.

В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою – це простимулює у дитини самостійні висловлювання.

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка .

Як організувати роботу і на що звернути увагу !?

Звуки

– Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

– Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

– Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

– Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до учителя – логопеда.

– Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійним помічником у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Граматика

– Постійно стежте за правильністю мовлення дитини.

– Своєчасно виправляйте граматичні помилки.

– Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.

– У двомовних сім`ях завжди вважайте на мову навчання вашої дитини та якою мовою розмовляє малюк. Виправляйте помилки двомовності.

– Допомагайте дитині вивчати мову для навчання та комунікації з однолітками.

Мовлення

– Правильне мовлення батьків – приклад для наслідування Вас Вашою дитиною.

– Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною.

– Мотивуйте до розмов дитину, хваліть кожен прояв бажання розмовляти.

– Критикуйте обережно, повертаючись до ніжності і любові, яка підштовхне маля розмовляти краще.

– Не забувайте записувати в зошит чи на диски моменти спілкування,для наступних приємних вражень та аналізу виконаної вами роботи.

Терпіння, Вам, шановні батьки! Любіть і поважайте своє творіння! Пам’ятайте, що Ваша праця повернеться до Вас не відразу! Поступове пізнання світу, любов, та розуміння невдач, підтримка та захист з Вашого боку допоможе малюку захистити себе в майбутньому.

Підготовка руки до письма:

Ще одним важливим завданням підготовки дитини до школи є розвиток у нього так званої «ручний вмілості». Такий розвиток передбачає засвоєння знань і навичок, які обслуговують як змістовну, так і моторну, рухову сторону письма.

Змістовна сторона – це вміння представляти звуковий склад слова, яке пишеться.Рухова сторона листа – це вміння зберігати та змінювати напрямок руху руки відповідно з малюнком графеми (зображенням форми літери), здійснювати плавне і невідривне рух руки, регулювати розмах такого руху. Все це вимагає координації рухів руки і зорового контролю за цим рухом.

Навчання письма – завдання школи. Але багато з необхідних навичок і вмінь дитина може засвоїти до того, як перед ним безпосередньо постане завдання вчитися писати. І тоді навчання листа буде значно полегшено. Засвоєні навички дитина застосує до нової для нього діяльності.

Яким же чином можна розвивати «ручну умілість»? Цьому сприяють такі види образотворчої діяльності, як малювання, ліплення, аплікація, виготовлення різних виробів з паперу, дроту, корінців дерева та інших матеріалів.

На думку більшості фахівців найбільш важливим з перерахованих видів діяльності все таки є малювання.

Вченими встановлено, що малювання вимагає погодженої участі багатьох психічних функцій. Воно сприяє також узгодженості між півкульної взаємодії. У процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов’язане в основному з роботою правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке відповідально ліва півкуля.

Будучи безпосередньо пов’язаним з найважливішими психічними функціями – зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою і мисленням, малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функції, але й пов’язує їх між собою, допомагаючи дитині у засвоювані знань, оформити та зафіксувати модель, більше ускладнюється уявлення про світ.

У процесі інтенсивного розвитку дрібних м’язів кисті, пальців рук у дитини починає активізуватися діяльність відповідної ділянки кори головного мозку. Розвиток цього центру мозку стимулює сусідні ділянки. Цікаво, що одним з таких важливих «сусідів» піддаються позитивному впливу – є мовний центр. У наслідок, в результаті вдосконалення мовлення дитини інтенсивно розвивається мислення, так як обидва цих психічних процеси знаходяться в тісному взаємозв’язку. Таким чином, прості вправи по вдосконаленню дрібної моторики рук сприяють активізації мислення, мовлення, а з ними і всіх інтелектуальних процесів.

У процесі малювання в дитини виробляється вміння управляти (олівцем, пензликом), розвивається координація руху обох рук, координація дій руки й очей, зоровий контроль. Спостереження показують, що діти, які багато малюють у дитячому віці, добре володіють технікою малюнка, легше навчаються писати.

Діти малюють інструментами, близькими за формою, способом тримання до ручки, якою пишуть в школі. Поза дитини і положення рук при малюванні дуже близькі до тих, які необхідні при написанні.

Якщо звертати увагу дитини на те, щоб при малюванні правильно тримав олівець, кисть (між великим і середнім пальцями, притримуючи зверху вказівним, не допускаючи його вздовж олівця), не здавлював олівець чи пензель в пальцях занадто сильно, тримав на 3 -4 сантиметри вище вигостреного кінця, сидів прямо, не нахиляючись сильно над аркушем паперу, то тоді і при письмі дитина швидко звикне виконувати ці вимоги і легко опанує технікою письма.

Для письма важливо, щоб дитина вміла проводити рукою рівномірні, ритмічні, плавні рухи. Такі рухи можна відпрацьовувати, наприклад, при рівномірному нанесенні елементів узору на папір. При цьому більше часу рекомендується приділяти таким узорам, які характеризуються плавністю ліній і малювати які потрібно не відриваючи олівця від паперу. Це можуть бути різного роду завитки: різні за величиною, спрямованості (з нахилом вліво або вправо). Допомагає відпрацювання потрібних для навичок письма (таких, як ритмічність, розміреність, неквапливість, рівномірність натиску, акуратність) розфарбовування картинок (у книжках-розмальовках). Для розфарбовування олівцями зазвичай рекомендується відбирати картинки з менш великими зображеннями, а для розфарбовування фарбами картинки можуть бути побільше.

Правила мови і мовлення

Правила мови

1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе говорити сміливо і впевнено.

2. Пам’ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

3. Говори голосно, чітко, виразно!

4. Говори на видиху.

5. Чітко дотримуйсь пауз між реченнями.

Правила мовлення

1. Коли говориш, дивись в очі співрозмовника.

2. Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.

3. Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.

4. Перед мовленням зроби вдих, потім говори плавно на видиху.

5. Чітко вимовляй всі звуки.

6. Суворо дотримуйсь пауз між реченнями.

7. Говори чітко, голосно, виразно, спокійно, плавно!

8. Проводь мовленнєву зарядку:

–вправи на розслаблення,

–дихальні вправи,

–артикуляційні вправи,

–голосові вправи.

9. Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленням активно і систематично.

Артикуляційні вправи для дітей шкільного віку

Мета артикуляційної гімнастики– розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

1. „Лопаточка”.Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. „Неслухняний язичок”.Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить неправильно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

Напрямки роботи логопедичного кабінету ЗДО

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв’язують завдання, що визначені Базовим компонентом дошкільної освіти. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда:

• Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
• Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
• Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
• Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
• Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
• Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
• Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
• Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.

Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда

• виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
• готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
• визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
• працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
• відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
• ставить звук (різними прийомами та методами);
• закріплює поставлений звук у складах;
• автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв’язній мові;
• проводить диференціацію звуків;
• відпрацьовує граматичні форми.

Форми роботи

• Фронтальні логопедичні заняття.
• Підгрупові логопедичні заняття.
• Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.

Форми взаємодії з батьками

• Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
• Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
• Оформлення тематичних папок «Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда» в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
• Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
• «Домашні логопедичні зошити», які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.

Організаційно-методична робота:

• обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ;
• комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;
• оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
• співпраця логопеда з вихователями груп;

Основні завдання логопедичної служби :

• усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
• запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;
• пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
• розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
• самоосвіта;
• оснащеність логопедичного кабінету;

2021-2022 н.р. Планування та організація роботи

У вересні 2021 – 2022 н.р. до спеціальної групи для дітей з порушеннями мовлення при КОМУНАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ «ВИСОЧАНСЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) КОМБІНОВАНОГО ТИПУ ВИСОЧАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» було зараховано 15 дітей з порушенням усного мовлення.

З початку навчального року проводиться корекційна робота з дітьми логопатами, проводяться логопедичні заняття з виправлення мовленнєвих вад, заняття для розвитку емоційної та пізнавальної сфери дітей, заняття для розвитку артикуляційної моторики та розвитку дрібної та загальної моторики.

Ведеться робота не тільки із дітьми логопедичної групи, а й із їх батьками. Під час навчального року проводяться консультації для батьків та консультації для вихователів, муз.керівника, інструктора фізичної культури.

Організаційно-методична робота на 2021-2022 н.р.:

- складання планів роботи на рік;

- підготовка до виступів на батьківських зборах, педрадах;

- розробка консультацій вихователям та батькам;

- складання індивідуальних та групових планів роботи;

- постійне оновлення корекційної та методичної літератури для роботи із дітьми, батьками та вихователями;

- участь у семінарах, педрадах РМО вчителів-логопедів Відділу освіти Височанської селищної ради;

- продовжити працювати над методичною проблемою «Використання технології «Лепбук» в корекційній роботі з дітьми з порушеннями мовлення».

Завдання роботи з даної теми:

1. Розкрити зміст самого терміну, переваги використання у навчальній діяльності, та особливості роботи педагогів та дошкільників з ним.

2. Теоретично обґрунтувати необхідність та виявити особливості використання лепбуку, як засобу активізації мовленнєвої та інтелектуальної діяльності дітей старшого дошкільного віку, розвитку координації рухів і дрібної моторики.

3. Розкрити мету та завдання використання лепбуку.

3. Експериментально перевірити ефективність використання лепбука в системі логокорекційної роботи з дітьми середнього дошкільного віку з порушеннями мовлення на логопедичних заняттях.

Коментарi